Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.
От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:
– Тут я буду жити!
Коли це жабка плигає та й питає:
– А хто-хто в цій рукавичці?
– Мишка-шкряботушка. А ти хто?
– Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!
От уже їх двоє. Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає:
– А хто-хто в цій рукавичці?
– Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?
– А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!
– Іди!
От уже їх троє.
Коли це біжить лисичка – та до рукавички:
– А хто-хто в цій рукавичці живе?
– Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?
– Та я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!
– Та йди!
Ото вже їх четверо сидить. Аж суне вовчик – та й собі до рукавички, питається:
– А хто-хто в цій рукавичці живе?
– Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?
– Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!
– Та вже йди!
Уліз і той. Уже їх п'ятеро.
Де не взявся – біжить кабан.
– Хро-хро-хро! А хто-хто в цій рукавичці живе?
– Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка та вовчик-братик. А ти хто?
– Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене!
– Оце лихо! Хто не набреде – та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?
– Та вже влізу,– пустіть!
– Та що вже з тобою робити,– йди!
Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь – та й собі до рукавички, реве й питається:
– А хто-хто в цій рукавичці живе?
– Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?
– Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!
– Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?
– Та якось будемо.
– Та вже йди, тільки скраєчку! Уліз і ведмідь, – семеро стало.
Та так вже тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.
Коли це дід оглядівся,– нема рукавички. Він тоді назад – шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла-бігла, бачить – лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді: «Гав-гав-гав!»
Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички,– так усі й порозбігалися лісом.
Прийшов дід та й забрав рукавичку.