Жив собі їжак. Одного разу вийшов він з хати, подивився, що робиться навкруги. Стоїть і каже до себе:
– Піду я у поле, подивлюся, як моя морква і буряки.
Іде і пісню співає. Коли виходить із куща заєць. Він дивився, як у нього капуста у полі, чи велика виросла. Каже їжак:
– Хто прудкий, той уже і на ниві.
А заєць йому:
– А ти все ж кривуляєш, криволапку!
Їжак і каже йому:
– Ти з мене смієшся? А хочеш зо мною позмагатися! Давай навипередки? Побачимо, хто кого пережене!
Заєць як засміється:
– Ти? Зо мною? Не сміши!
А їжак каже:
– З тобою.
– Ну добре, – засміявся заєць, – давай бігти.
– Е ні, – каже їжак, – піду я спочатку додому, скажу жінці, де я буду, щоб не хвилювалася.
А заєць був голодний, то зрадів, що є час попоїсти. Бо думав, що ситий краще бігатиме. І пішли кожен до своєї хати.
Їжак прийшов додому і почав розказувать жінці про свою біду. Подумали вони, щоб піти на ниву разом. І каже їжак жінці.
– Як прийдемо на ниву, то ти стань на другому краї поля. Як прибіжить заєць до тебе, то ти скажеш: «А я вже тут!» Прибіжить до мене, то я скажу: «А я вже тут!»
Прийшов їжак до зайця і каже:
– Я вже готовий!
– Біжімо!
Побігли. Заєць побіг швидко на другий край, а їжак пробіг два кроки і заховався в кущі. Прибіг заєць, а їжачиха:
– А я вже тут!
Заєць подивився на неї, а потім каже:
– Біжімо іще!
Вони побігли. Заєць біжить з усього духу, а їжачиха пробігла пару кроків і заховалася в кущах. Прибігає заєць, а їжак:
– А я вже тут!
Заєць знову кинувся бігти. Бігав, бігав аж заморився. А їжак і каже йому:
– Отож бо, ніколи не смійся з слабшого.
І пішов з їжачихою додому.